Неділя, 20.08.2017, 04:56
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Історичні відомості про школу | Реєстрація | Вхід
Установите
Меню сайту
годиник
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Міні-чат
200
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    ...

    Історія моєї школи

    Скасування кріпацтва, в другій половині ХІХ століття було одним з чинників, які здійснили ряд позитивних зрушень на освітянській ниві. У найбільших селах та містечках почали функціонувати церковнопарафіяльні школи. Поряд з дещо краще організованими церковнопарафіяльними школами в дрібних i середніх селах Поділля Почали діяти i школи грамоти.  особливий тип школи i не вважалися за правильно організовані, з одно або дворічним терміном навчання. Хоч вони й були погано забезпечені матеріально i мали слабо-підготовлених учителiв, проте відігравали відчутну роль у поширенні грамотності серед селянства.

    В Жванчику церковнопарафіяльна школа була створена у 1875 році за ініціативою священика Івана Жолткевича.

    Наступні ж роки можна назвати справжнім  бумом  в  галузі  освіти. Відкрились школи грамоти в навколишніх селах: у 1891 році в с. Малий Жванчик, у 1882 році в с. Трибухівка, у 1897 році в с.Ліпіни, не говорячи вже про єврейські школи, які були відкриті приблизно в цей самий період. Kpiм того, в зв'язку з потребою вчителів в Ушицькому i навколишніх повітах, у 1896 році в Жванчику була відкрито второкласну вчительку школу з трьохрічним навчанням i зразковою школою грамоти при ній.

    Навчалися тут хлопчики з різних сіл та волостей Ушицького повіту за рекомендаціями сільських священників. Школа була інтернатського типу. Учнів забезпечували харчуванням, обмундируванням i житлом. На першому повepci школи знаходились житлові кімнати, кухня, їдальня, а на другому noвepci — навчальні приміщення i кімната де жив завідувач школи Рогульський Григорій Олексійович. Bcix учнів нараховувалось до 50. Вони носили гарні чорні мундири з еполетами, петлицями, чорні з білими краями кашкети. Кожної суботи вони чітким строєм, разом з вчителями йшли до церкви на вечірню.

    Церковнопарафіяльна школа проіснувала в Жванчику до 1912 року. Саме тоді земство відкрило в Жванчику двохкомплектову земську школу в обсязі чотирьох років навчання.

    Першим вчителем був Іващук Назар iз Сокільця, який жив у школі разом з дружиною i дітьми. Закон Божий кожного дня після чотирьох уроків читав місцевий священик Іван Жолткевич. Bcix учнів в школі було до 40. Школа  вважалась  змішаною,  проте  дівчат в ній було мало. Навчались у такій школі 6 днів на тиждень. Навчання в ycix школах велося російською мовою i вci засоби навчання також були на російській мові. Тільки з 1916р., коли з'явився україський буквар i читанка, навчання розпочалось на українській  мові.

    Свою школу мало і єврейське населення Жванчика. Вона розташовувалась напроти  заїзного двору в єврейському містечку. До появи цієї школи навчання єврейських дітей велося в кількох  приватних будиночках.

    Революційні  події  1917 року  внесли  значні  зміни  в  роботу  закладів  освіти  села. В листопаді 1918р. второкласна учительська школа була перетворена у вище початкове училище за програмою першого i другого ступенів единої трудової школи.

    В 1920р. згідно "Положення про єдину трудову школу", вперше відвідування школи стало обов'язковим для вcix дітей. Кількість учнів швидко зросла i виникла серйозна проблема з шкільним приміщенням. Тому вже в 1921р. крім семирічної школи другого ступеня, яка розташувалась в двох корпусах, функцюнувало ще дві початкові школи першого ступеня. Перша з них – єврейська, переведена з старого приміщення в колишню церковно-парафіяльну i друга – для сільських дітей, яка розташовувалась в примщенні колишнього панського урядника. В ycix трьох школах нараховувалось 10 учителів. Директором школи був Володимир Васильович Ковардинський.

    3   другої   половини   20-х   років   Великожванчицька   семирічка перетворилась у багатокомплектову школу з паралельними класами. Учнівський контингент нараховував до 800 ociб, які, крім основного корпусу, навчались ще й у приміщенні колишньої волості, клубі, на “поповій xaтi” i на “шуріповій хаті” (в майбутному дитсадок). Навчання в школі проводилось в дві зміни. Kpiм того, паралельно цій школі до самої війни працювала досить чисельна єврейська школа.

    1930-1933 роки були “чорними роками” для учителів та інтелігенції села. Вже влітку 1930р. серед вчителів та інтелігенції села почались обшуки, арешти, звільнення з роботи, заслання в Сибір, на Соловки, за межі області. За ці кілька років Жванчик втратив свій найосвіченіший і найпрогресивніший прошарок населення. В ці роки були заарештовані і вислані: Ковардинський Всеволод Назарович – вчитель початкових  класів (в минулому "білий офіцер"); Сусляк Семен Іванович – учитель російської мови (син священика); Колядкіна Ніна Юріївна – вчитель малювання; Безпалько Василь Іванович – учитель біології; Флещук Пилип Никифорович – завуч школи, вчитель математики і фізики; Мисліборський Арсен Омелянович – учитель початкових класів. Кордонський Павло Миколайович – учитель молодших класів, а пізніше завідуючий відділом народної освіти Миньковецького району: Мастикаш... – учитель початкових класів, Осипчук ... – директор школи; Хитряк Іван Іванович – священик (помер на Соловках).

    Частина з них вижили, були реабілітовані і повернулися у Жванчик. Така доля судилася Кордонському П.М. і Ковардинському В.Н.

    Ряд вчителів отримали наказ виїхати за межі району і області. Серед них Белінська Олена Львівна (перша вчителька письменника Бабляка В.С.), Жолткевич  Галина  Іванвна,  Мисліборська  Ольга Омельянівна,  Хитряк  Зінаїда  Павлівна..  

    Кінець 30-х років вніс певні зміни  в сфері освіти. В 1937 р. семирічна школа була перетворена в неповну середню школу-прогресивку, а в 1939р. був здійснений перший випуск 10 класу

    (30 випускників).

         В 1939 р в Жванчику розпочалось будівництво школи медсестер при лікарні iм. В.І.Леніна. Але у зв'язку з великою потребою середньої школи в нових навчальних приміщеннях, новобудова була перепрофільована. Та закінчити будівництво до початку війни не вдалось i під час фашистської окупалиї новобудова зазнала великих руйнувань.

    Серед директорів школи людська пам'ять зберегла імена таких, як: Філіщук Пилип Никифорович (родом з Сиворіг), Разумов, Фастощук Олекій Петрович (загинув на фронті). Незадовго перед війною директорами були: Олійник, Сіньков Петро Іванович, Рижов Олексій. Останнім директором був Ющак В.О., який працював безпосередньо перед війною i на початку фашистської окупації.

      В  1938 році у Великожванчицьку  середню  школу  прибув  молодий  випускник Сумського педінституту  імені  А.С. Макаренка Марко  Степанович  Майдан, який  працював  вчителем  хімії  і  був завучем до 1940 року. Коли почалась  Велика Вітчизняна  війна,  він  пішов  добровольцем  на  фронт  і  за  мужність  та  героїзм, проявлений  при  форсуванні  річки  Німан йому  було  присвоєно  звання  Героя Радянського  Союзу.

          Під час німецької окупації (з 12 липня 1941р. по 28 березня 1944р.) школа працювала епізодично. Німецька окупаційна  влада  не  була  зацікавлена  в  тому,  щоб  працювала  школа.  Та одразу після звільнення села, в квітні 1944 р., школа запрацювала на повну потужність. Рік у рік збілъшувалася кількість класів, учнів, учителів. Це були дуже важкі роки. В одному класі знаходилися учні різного вику (переростки). Багато учнів, що ходили до школи, іноді пропускали i цілий рік. Підручник, як правило, був один на весь клас, не вистачало зошитів.

    З 1944р. по 1957р. часто змінювались директори школи (9 осіб!).

         3 1957 р. по 1975 р. директором школи був Криворука Василь Тарасович. За час перебування на посаді директора Великожванчицької школи проявив себе як здібний, талановитий керівник, який вмів згуртувати колектив школи на творчу працю по навчанню i вихованню підростаючого покоління. Саме за час його керування школою було здійснено перехід до нового двоповерхового корпусу, який почав будуватися ще до війни. Василъ Тарасович був великим ентузіастом краєзнавчої справи. За його ініціативою у 1961 р. був створений історико-краєзнавчий музей iм. Д. П. Жлоби. Kpiм нагород за бойові заслуги був нагороджений значком "Відмінника народної освіти УРСР"..

    Багато талановитих педагогів очолювали школу i працювали тут у повоєнний період. В 1967р. на честь 50-ї річниці Жовтневої соціалістичної революцї було, фактично, заново збудовано нову двоповерхову школу, яку, крім жванчицьких дітей вдвідували діти з дев'яти населених пунктів: сіл Рачинці, Яцківці, Гута-Яцковецька, Трибухівка, Ліпіни, xyrip Баба, Пріски, М. Жванчик, Чимбарівка, де були, в основному, тільки початкові школи.

    Початкові школи є окремою сторінкою в icтopiї освітніх закладів Великожванчицької сільської Ради. Вони виникли ще в кінці XIXст., як школи грамоти. В післявоєнний період існувало дві школи грамоти: Маложванчицька з Чимбарівсыким філіалом i Ліпінська з Трибухівським філіалом. 

    В 1958-1959рр. філіали були реформовані в окремі початкові школи. Проте, через малу кількість учнів всі ці школи в другій половині 70-х років все ж припинили  своє  існування.

    Після відомого закону " Про зміцнення зв'язку школи з життям i про дальший розвиток системи освіти" від грудня 1958 року в школі з 1961 року було введено профільне навчання з садівництва i плодоовочівництва. 3 другої половини 70-х років профіль змінився на підготовку трактористів i операторів машинного доїння.

    3 1975 по 1997 н.р. директором школи був Грицюк Іван Микитович. За час перебування на посаді директора Великожванчицької середньої школи проявив себе як здібний, талановитий керівник. Роки директорування показали творчу, ініціативну i господарську вдачу Івана Микитовича. В цей час була зведена добудова школи, обладнані i естетично оформлені навчальні кабінети, створений музей письменника-земляка B.C. Бабляка, почав діяти комп'ютерний клас.

    За плідну працю та творчий пошук Грицюку I.M. присвоєно звания "Вчитель - методист", його нагороджено значком "Відмшник народної освіти УРСР", грамотами району, області, Міністерства освіти.

    При школі працювала велика бібліотека, фонд якої складав 12232 книги.

    На початку 80-х років в школі було створено кролеферму. По вирощуванню i здачі державі кроликів у 1983 році школа зайняла перше місце в області.

    У 1985 році школі було присвоєно імʼя  Героя Радянського Союзу М.С.Майдана, а 9 травня 1987 року на фасаді школі встановлено меморіальну дошку-барельєф.

    13  жовтня  1988  року   зборами  уповноважених  колгоспу було вирішено питания про добудову господарським способом до центрального будинку школи нового шкільного приміщення на 200 учнівських місць.

    В травні 1988 року будівництво розпочалось i було завершене в серпні 1991 року. З нового навчалъного року вся школа вперше в icтopiї сконцентрувалась в одному приміщенні.

    В 1991 році на базі Великожванчицької школи широко відзначали 75-річчя з дня народження письменника-земляка – Володимира Самійловича Бабляка. А вже через рік, в квітні 1992 року, запрацював новостворений музей Володимира Самійловича.

     В 1995р. році на базі Великожванчицької школи відбулась міжшкільна учнівська конференція до 400-річчя від дня народження гетьмана України Б.М.Хмельницького. В роботі Конференції взяли участь викладачі Кам'янець-Подільського державного педагогічного інституту, професори Винокур І.І., Степанков B.C., завідуючий Дунаєвецьким  райво Прокопчук B.C.

    3 метою поглиблення знань учнів та підготовки їх до практичного життя, в школі діяли факультативи: народознавства, електротехніки, токарної справи, астрономії, людини i суспільства; курси за вибором: в'язання, лозоплетіння, металообробки, креслення; гуртки: легка атлетика, волейбол, юний стрілець, туристсько-краєзнавчий, технічної творчості, ляльковий театр, радіосправа, "Чарівна нитка", "Умілі руки", "Пошук", "Рідна мова", англійської мови, математики,   хімчний, історико-краєзнавчий, "Юний художник", "Подільскі  голоси",  "Вишиваночка", вокальні групи хлопців i дівчат.

    Створений колишнім завучем школи Дементьєвою Валентиною Борисівною методичний кабінет, був визнаний кращим в районі.

    Для навчання учнів практичної їзди в розпорядженні школи було два трактори ЮМЗ-80 i T-25A, а для навчання дівчат старших класів - кабінет швейної справи. В добудованому приміщенні школи розташовувались добре обладнані майстерні по обробітку металу i дерева, гарно, по сучасному, обладнана їдальня на 96 посадочних місць.

    В 1997 по 2000 н.р. школу очолював Лаврук Володимир Володимирович. Проявив себе як великий ентузіаст туристсько-краєзнавчої роботи. Під його керівництвом, учні школи неодноразово виборювали призові місця в туристичних змаганнях, а наукова робота "Млини Поділля", якою керував Володимир Володимирович, зайняла 1-е міце в Ш-му етапі конкурсу учнівських наукових робіт МАН. Володимир Володимирович був ініціатором введения нових технологій у навчальний процес (модульно-розвиваюче навчання, рейтингова система оцінювання знань учнів).

    3 2000 року і по сьогоднішній день посаду директора школи займає Яремишина Paїca Степанівна. Сумлінна, віддана своїй справі, цікава, багатогранна особистість, завжди у пошуку нового. 3 її ініціативи та наполегливості школу у 2002 році реорганізовано в заклад нового типу – Великожванчицький НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів, аграрно-технічний ліцей».  Під керівництвом Раїси Степанівни школа займала призові місця в підготовці школи до нового навчального року та підсумках роботи школи за рік. Велику увагу школа приділяє краєзнавчій i спортивно-масовій роботі.

    Головними діючими особами в icтоpiї завжди були і будуть люди. Все залежить від них. Ми не знаємо, що принесе нам завтрашній день. В icтopiї, як правило, все змінюється, удосконалюється, але людина жила i живе вірою та надією на краше. Пам'ятаймо, що ніщо не приходить само собою. Щоб жити краще – потрібно краще працювати.

    посилання на роботу вчителя історії Домкового С.П

    де висвітлено історію школи

     

     

     

     

     

    Вигляд школи тепер

     

     

     

     

     

     

    Copyright MyCorp © 2017